Вот в памяти седые ветераны,
Стоят перед глазами, как тогда,
Красноармейцы, моряки и партизаны,
А в небесах победная ЗВЕЗДА!

После войны летели быстро годы,
Хоть незаметно старились бойцы,
В прошедшие военные походы,
Защитники все были молодцы…

Штурмом Берлина кончились сраженья,
В год сорок пятый и весенний май,
Но до сих пор тревожат сновиденья,
С напоминанием: " Не забывай!"

Мы думали окончились все войны,
К нам эра милосердия придет,
Всем станет жить на Свете поспокойней,
А Бытие вновь счастье обретёт.

Землянам важно всем объединиться,
Не допустить до третьей мировой,
Чтоб не пришлось кому-то облучиться,
Став жертвою халатности мирской.

Опасность эту нужно обезвредить,
Чтоб от беды спасти весь Шар земной,
Мы все-таки, конечно, все соседи,
Решение оставим за собой…

Все в памяти седые ветераны,
Что жили по соседству возле нас,
В строю шагать им так мешали раны,
Что им напоминали не подчас…

Автор Геннадий Сивак.
9 апреля 2024 года.

В минулому столітті народився,
Тоді було спокійніше життя,
Я жив поволі, ні з ким не сварився,
З надією дививсь у майбуття.

Вік двадцять перший наче грім , що з неба,
Він неспокійний начебто не свій,
Та у людей побільшали потреби,
За виживання йде останній бій…

Вже недостатньо совісті і кисню,
Нервують люди в пору перемін,
Тепер ми заспівали іншу пісню,
За вітром дужим мати навздогін…

Навкруг торгують, та рахують гроші,
Зелені, мов капустяні листи,
Керують Світом люди нехороші,
Що рушать побудовані мости…

Кохання зникло, договірні шлюби,
Красу жіночу мовчки продають,
Дівки проходять Рим і мідні труби,
На люд простий багатії плюють…

Вся зникла безкоштовна медицина,
Не по кишені стало навчання,
Та вибухи навкруг і стрілянина,
Тепер це відчуваємо щодня.

Ми знаєм , між віками є різниці,
Це порівняння теж нервують нас,
Ці факти так не схожі на дрібниці,
Але й вони дратують водночас….

Автор Геннадій Сівак.
6 квітня 2024 року.

Памяти Сони Тайчер –
родной сестры, бабушки
моей жены.

Как сложен жизни нашей бег,
Как мгла поля запорошила,
Явился гость – пушистый снег,
Его святейшая любила.

Но черная зависла шаль,
Над старым каменным перроном,
Нахлынула опять печаль,
Закрылись двери у вагона…

Замерзли реки и ручьи,
Охрип навеки голос скрипки,
В краях далеких соловьи
И вновь врачебные ошибки…

А след всех пережитых лет,
Всем близким не дает покоя,
В альбоме старенький портрет,
Лицо спокойное, простое…

За все былое вех прости
И спи спокойно, крепко спи…

Автор Геннадий Сивак.
16 ноября 1994 года.

Памяти моего друга- шепетовчанина.
Григория Ефимовича Низника.
посвящаю.

Весь мир в дыму, леса горят,
Стальная нить дороги рвется,
Стреляют, душат и бомбят
И грабят, где кого придётся…

Вагоны на стыках гремят
И пассажиры не дремают,
На полках грустные лежат,
Да вся и все подозревают…


Мир тесен, вот и жизнь не та,
Ее сковала паутина,
Исчезла звездная мечта,
На горизонте – гильотина…

Так невозможно больше жить,
Под прессом грязного насилья,
Зло продолжает гнезда вить,
Да все страдают от бессилья.

Перед глазами страшный сон,
Сквозняк… И темень перегона,
И быль зашторенных окОн,
Того последнего вагона…

Автор Геннадий Сивак.
1 декабря 2000 года.

Ось на Хрещатику каштани,
З'явилась сонечком весна,
Як нам залікувати рани,
Коли ж закінчиться війна…


Ласкава українська мова,
Вона співуча, знає Світ,
Вона життя всього основа,
На ній Шевченка Заповіт.

Її в країні треба знати,
Вона призначена для всіх ,
Читати нею та писати,
Знай з нею щастя і успіх.

Всі мови треба поважати,
Це все залежить і від нас,
Всім Батьківщина мудра мати,
Та ненька рідна водночас.

Також не треба ображатись,
Якщо почуєте " язик"…
Державу треба поважати,
Мабуть тут хто до чого звик…

Не треба зрадниками бути,
Та захищати рідний край,
Можливо різні мови чути,
Гуртом ділити коровай.


Автор Геннадій Сівак.


31 березня 2024 року.

Завжди, вчора і сьогодні,
Головні свята Господні,
Та чия б не була віра,
Головна в ній міра миру…
Вчить Світ Боже: "Не убий,"
Цей пункт самий головний,
Ми одержаєм ЖИТТЯ,
В подарунок від Творця.
Та ідем у Майбуття,
Від початку до кінця…
Заважає Сатана,
Та віками йде війна,
Ось воює Білий Світ,
Так керує пройдисвіт,
Борня спалює мости,
Просим: " Господи прости",
Спробувати мирно жити,
Щоб спокійно спали діти,
Схаменіться, важкий час,
Приміріться водночас..
Та щоб всюди стало тихо,
Зникло , щоб навіки лихо…
Заспокійте землю й небо,
Е у нас така потреба.


Автор Геннадій Сівак.
30 березня 2024 року.